Менеджмент, акціонери і навіть пересічні громадяни зацікавлені в існуванні ефективної організації. І мова йде про будь-яку організацію, з якою ви обов’язково взаємодієте протягом вашого життя: чи то банк, де зберігаються ваші кошти, чи будівельна компанія, яка будує житло вашої мрії.

Звіт внутрішнього аудитора включає незалежні висновки, які зроблені на підставі аудиторських доказів задля надання обґрунтованої впевненості щодо процесів, продуктів, організації, що перевіряються, тощо.

«Для надання незалежних висновків, аудитор має бути вільним від будь-яких чинників, які можуть мати негативний вплив на результати аудиту. Незалежність є основним принципом роботи внутрішнього аудиту, так само як об’єктивність і неупередженість задля надання професійної оцінки», – зазначає Наталя Сороката, відповідальна за впровадження професійної практики внутрішнього аудиту, СОО Департаменту внутрішнього аудиту UKRSIBBANK BNP Paribas Group.

Існують декілька загроз незалежності аудиторів. Однак, як зазначає Наталя, існують певні заходи для їх мінімізації:

• Потенційний або наявний конфлікт інтересів – для уникнення конфлікту інтересів необхідно ідентифікувати, оцінювати та управляти будь-якими ризиками, пов’язаними із загрозою незалежності аудитора. Так, наприклад, якщо аудитор має зв’язки із суб’єктом перевірки (це можуть бути родичі, друзі, або це може бути попереднє місце роботи до одного року чи узгоджена майбутня мобільність аудитора у підрозділ, що перевіряється тощо), то його/її незалежність та об’єктивність не може бути забезпечена в повній мірі. Тому, такі випадки необхідно виявляти та оцінювати їх вплив до початку аудиторської перевірки при формуванні команди.
• Звітування операційному менеджменту – відповідно до організаційної структури, внутрішні аудитори мають бути незалежними та не підпорядковуватись жодному менеджеру, який може потенційно вплинути на результати аудиту (наприклад, Фінансовому директору або Голові Правління). Найкращою практикою є структури, де керівник внутрішнього аудиту підпорядковується Наглядовій Раді через Аудиторський комітет.
• Винагорода в залежності від висновку аудитора – оплата праці аудитора не має залежати від результатів аудиту. Це грубе порушення вимог Міжнародних стандартів внутрішнього аудиту та Кодексу професійної етики аудитора. Тому, заборонено заздалегідь визначати розмір винагороди на підставі встановлених результатів.
• Проведення перевірок аудитором одного і того ж підрозділу – важливим фактором для забезпечення якості проведення перевірок та надання неупереджених та об’єктивних висновків є ротація аудиторів. Один і той же аудитор не має перевіряти один і той же підрозділ протягом тривалого періоду часу. Обов’язковою є періодична зміна периметру перевірки та відповідального за аудит.

Необхідно також пам’ятати про кращі практики, які мають бути впроваджені в кожній організації, а саме:

• Кодекс поведінки – правила та рекомендації, які спрямовані на забезпечення належної професійної поведінки та базуються на принципах чесності, відповідальності та етичної поведінки співробітників.
• Положення про підрозділ – визначає правовий статус, підпорядкування, цілі та напрями діяльності, функції та повноваження підрозділу, а також кваліфікаційні вимоги, права, обов’язки та відповідальність співробітників.
• Склад команди аудиту – важливим фактором є достатня кількість аудиторів, часу та об’єму завдань для надання якісних висновків аудиту.
• Діджиталізація – всі висновки, зроблені аудитором, мають бути підкріплені достатньою доказовою базою, тобто «слідів аудиту». Тому, використання сучасних електронних рішень є основою для незалежності, об’єктивності та неупередженості аудитора.
• Навчання та тренінги – безперервне професійне навчання аудиторів має бути невід’ємною частиною всього професійного життя аудитора. Сьогодні існує значна кількість тренінгів, курсів, семінарів, круглих столів, зустрічей аудиторів, тому без знань залишитись просто неможливо.

Слід пам’ятати, що всі потенційні або фактичні випадки впливу на незалежність аудитора мають доводитись до безпосереднього керівника. Крім того, Наглядова Рада має бути проінформована про всі випадки виникнення обставин, які перешкоджають внутрішнім аудиторам виконувати свої обов’язки, для прийняття нею відповідних рішень або вжиття відповідних заходів.

Відповідно, незалежність аудитора є одним із найважливіших компонентів в процесі аудиту та має бути забезпечена всіма можливими засобами.